Cphem | Статьи и Интервью

Вітчизняний препарат, який рятує життя наших захисників на полі бою

Вітчизняний препарат, який рятує життя наших захисників на полі бою

Львівські науковці розробили кровоспинний засіб для ЗСУ ефективніший від закордонних аналогів: зупиняє кров втричі швидше.

Активатор згортання крові – кровоспинний засіб, який розробили науковці Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

Мабуть, не потрібно пояснювати, наскільки це важливо сьогодні для нашої армії. Та й взагалі, сучасні кровоспинні засоби мали б бути хоча б у аптечках водіїв, у медпунктах шкіл та дитсадків. Із розряду мрій – у всіх українців, поки йде війна, і ніхто не застрахований від поранень у тих же торгових центрах осколками скла. Але насамперед – в достатній кількості у кожного нашого захисника.

Найпростіший гемостатик є вдома у кожного, – це перекис водню. А є, виявляється, такі, які здатні за кілька секунд зупинити кров навіть при тяжких травмах і пораненнях. А ще вони – дуже прості у використанні.

Та все за порядком.

Почалося все у 2014 році. Але тоді це нікого не зацікавило

Розповідає Ростислав Білий, професор кафедри гістології, цитології та ембріології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (ЛНМУ):

– Як тільки почалася війна, волонтери почали привозити для наших хлопців на фронт такий кровоспинний засіб, як Celox. Він виробляється у Великобританії й коштує досить дорого. Але фронт потребував дуже багато гемостатиків, часто від цього залежало життя наших воїнів. Кращі варіанти гемостатиків дуже швидко зникли з ринку, та й ті, що залишилися, було складно купити.

– Ще у 2014 році, після вторгнення окупантів в Україну, мої колеги, професори Максим Луцик та Ростислав Стойка, замислилися над створенням вітчизняного гемостатику, – каже Ростислав Білий. – Багато в чому допомагав і я. І вже через рік ми розробили власний кровоспинний засіб і отримали патент України на винахід у 2016 році.

На жаль, на той час держава не підтримала цей проект, хоча вчені зверталися у різні інстанції. Деякі чиновники, скажемо так, більш зацікавлені у закупівлі медичних препаратів за шалені гроші за кордоном, ніж у виробництві їх в Україні.

Проблемою була сировина, і проф. Луцик, наприклад, навіть пропонував добувати хітозан, необхідний для виробництва гемостатику, із хітину бджіл під час линяння. Тим часом Ростислав Білий  контактував із різними виробниками потенційної сировини і до початку війни вже мав на полиці кілька зразків, які можна було замовити комерційно.

– Мій колега, а тепер – спонсор і партнер проєкту, доктор Шандор Варі (Dr. Sandor Vari), з перших днів війни почав допомагати українським волонтерам, - розповідає професор Білий. - Та навіть для топ-менеджера великого американського медичного центру це була нелегка задача - закупити гемостатики для військових (волонтери – молодці, викупили усе, а виробники, напевно, не вірили у прогнози початку війни!). Тож, знаючи про наші розробки, доктор Варі запропонував не імпортувати препарат, а виробляти в Україні.

Доволі нетипове рішення, коли усі хочуть евакуюватись і релокувати виробництва чи виїхати з Країни. А д-р Варі не лише знайшов кошти на створення виробництва гемостатика, а й забезпечив купівлю першої великої партії сировини, і цей понад однієї тонни вантаж оперативно доставили із норвезького міста за Полярним колом.

– Моя група почала пошуки по складах і сайтах, щоб придбати потрібне обладнання, яке ще десь залишилося, для налагодження виробництва, - ділиться вчений.

З часом стало зрозуміло, що потрібне кардинально нове рішення, новий підхід, який повинен запрацювати у воєнних умовах, – через війну забезпечити необхідний технологічний процес виробництва гемостатику було просто неможливо.

– Хтось у вільний час займався волонтерством, а ми розробляли в лабораторії наш кровоспинний препарат, - розказує професор Білий. -  Бо основної роботи та лекцій в університеті ніхто ж не скасовував. Ми почали модифікувати процес виробництва, а по суті зробили новий винахід, тобто цей гемостатик зроблений фактично заново. Втричі збільшили його ефективність, віднайшли нові екологічні джерела сировини, подолали недоліки першої розробки відповідно до побажань військових. Хоча, безумовно, все базувалося на нашому попередньому досвіді.

Львівський гемостатик вийшов кращим, ніж у британців

Отже, професор Білий і його команда за кілька місяців розробили кровоспинний засіб – Активатор Згортання Крові, як його назвали вчені, що за деякими показниками виявися навіть кращим, ніж відомий на ринку препарат Celox виробництва Великобританії.

Результати тестування показали, що час згортання гепаринізованої крові (гепарин додають у пробірки при заборі крові, щоб вона не згорталась – наприклад, коли забирають кров на аналіз в лабораторії – ред.) є втричі коротшим порівняно з гемостатичними гранулами Celox. Тобто, вітчизняний препарат зупиняє кров втричі швидше.

Активатор згортання крові – це мікрогранули, які при контакті з кров’ю утворюють в’язкий гель, що сприяє зупинці кровотечі. Важливо, що при цьому гель не «спікається» з тканинами тіла, не утворює тверду кірку і легко змивається 0,1% розчином оцтової кислоти. Для отримання такого розчину потрібно лише до одного літру води додати дві чайні ложки оцту. І це ще одна його перевага! Адже  основна проблема гемостатичних порошків – це саме утворення щільних відкладів на ушкодженій тканині, які важко відділити від рани.

– А на яку рану розрахований один пакетик активатора згортання крові? – запитуємо у вченого.

– Він згортає кров один до десяти – тобто, 10 грамів достатньо, щоб перетворилось в густий гель 100 мл крові, – відповідає професор Білий. – Насправді, це дуже багато. Якщо рана велика, гемостатик має накладати вже професійний медик, і він може використати кілька упаковок.

Наступний момент – ціна. П’ятнадцятиграмові пакетики британського Celox можна зараз купити в інтернеті за 1500-1600 гривень плюс доставлення. Собівартість українського активатора згортання крові – майже втричі нижча.

– Зараз – це спонсорські гроші, – пояснює професор Білий. – Ми відправляємо наш гемостатик на фронт через надійних партнерів. Зокрема, через Тернопільський національний медичний університет, де збирають медичні аптечки для парамедиків ЗСУ. Цю роботу координує проректор проф. Оксана Шевчук. А перші пакетики з нашим гемостатиком відправилися на фронт десь наприкінці червня - на початку липня. На цих пакетиках написано «не для продажу», і це не просто так…

– Зараз ми намагаємося вийти на напівкомерційні засади, – роз’яснює вчений. – Отже, препарат став доступнішим широкому загалу, волонтери його можуть придбати. Зв’язатися з нами можна через наш сайт http://www.stopblood.bilyy.science.

Професор Білий та його команда – а це всього четверо людей – виробляють від п’ятисот до тисячі упаковок на місяць. В залежності від того, скільки у людей є часу. Адже, нагадаємо, цю роботу проводять у вільний від основної роботи час!

– А поки я хочу скористатися можливістю і подякувати усім тим, без кого яких цей проєкт був би неможливим, – каже Ростислав Білий. – Багато з них воліють залишатись incognito,  проте їх вклад є неоціненним.

Що краще – порошок, бинт, аплікатор? Насправді все це дуже потрібно

Перед розмовою з вченим Укрінформ спеціально поспілкувався з волонтерами, які всі ці місяці займаються постачанням різних медикаментів для ЗСУ. Ми поцікавилися, що кажуть військові про різні гемостатики, які їм доводиться використовувати.

– Волонтери розповіли, що величезний недолік Celox – після нього залишаються опіки. А як з цим у вашого гемостатика? – запитую у Ростислава Білого.

– Також таке чув, але ніхто не зміг мені сказати, якого кольору була та упаковка, що викликала опіки, тобто люди не знали, про який конкретно препарат мова, а використовували збірну назву, - розповідає науковець. -Проте факт є фактом – на ринку України були препарати, які викликали «спалювання тканин», я бачив фото і, скоріш за все, це хімічні опіки від дії специфічних кислот в їх складі. Celox опіків не викликає, сам не раз перевіряв, але є багато інших препаратів – його аналогів. Наприклад, у складі турецького гемостатику  є силікат алюмінію, і вони дійсно можуть викликати подразнення. Є препарати, що містять каолін – це глина, і їх треба повністю вимивати з рани, бо буде утворення рубців на залишках матеріалу. У складі «справжнього» Celox – лише гемостатичний хітозан (вуглевод), завдяки чому препарат і «прилипає» до рани. В нашому препараті нічого, крім вуглеводів, також немає. Тобто, хімічно – це цукор, але в дуже складній формі. Повністю органічний і біодеградабельний продукт. Наш гемостатик відчутно не нагрівається і не викликає хімічних опіків тканин, навпаки, містить компоненти, які активують загоєння на ранніх етапах після отримання рани, що значно прискорить загоєння рани в майбутньому – дуже важливо в польових умовах (деталі читайте на нашому сайті). 

Люди запитують, що таке хітозан? Це доволі складний полімер вуглеводів на основі глюкози, з великою кількістю модифікацій, із яких лише кілька здатних зупиняти кровотечу (гемостатичний хітозан), роз’яснює вчений. Найбільш відоме похідне – хітин, з якого побудований скелет комах та панцир ракоподібних.

– Для наочності, наведу ще такий приклад, - продовжує Ростислав Білий. - Чи бачили ви колись гарні блискучі яблука посеред зими на полицях супермаркету? Чому вони не висихають і блищать? Один із способів добитись цього – занурити їх у гель хітозану, він висохне до тонкого шару (блискучий), який не пропускатиме вологу (аналог гемостатичної функції) і його можна спокійно їсти (адже це цукор).

А взагалі, якби у кожного нашого військового в аптечці було б кілька упаковок гемостатиків, різного складу та виробництва і він міг би вільно обирати, чим скористатися сьогодні, тоді б можна було розмірковувати, який препарат кращий, а який – гірший. А поки ми знаходимося в ситуації, коли нашим захисникам на передовій потрібно щотижня, скажімо, сто упаковок кровоспинного препарату на бригаду, усі доступні виробництва треба розвивати.

– Якщо у людини кровотеча – венозна або артеріальна – у вас є всього кілька хвилин, щоб її врятувати, – каже дослідник. – І якщо кажуть, що якийсь гемостатик прилипає до рани, знаєте, що це означає? Що він спрацював, і людина жива. А недоліки, як і переваги, у кожного препарату свої.

– Ще одне зауваження від медичних волонтерів. Говорять, що гемостатичними бинтами, які, до речі, випускає один із наших вітчизняних виробників, користуватися зручніше, ніж порошком. Тому що порошок, якщо вітер, просто здуває.

– Для деяких кульових ран, це, напевно, дійсно так. Але як тільки ви змішаєте порошок з кров’ю, він перетворюється на гель, – відповідає професор Білий. – Тому у воєнний час ми й збільшили на 50% питому вагу препарату, він уже не такий легкий.

Взагалі ж у кожного препарату – своє призначення. Якщо рана є поверхневою, рваною і масивною, бинт немає до чого зафіксувати, там саме потрібен порошок і гель, щоб закрити поверхню. Вам потрібно спочатку застосувати гель – нагадуємо, порошок при контакті з кров’ю утворює саме гель – і вже після того накладати якусь пов’язку. А от, якщо це наскрізний отвір від кулі, краще скористатися гемостатичним аплікатором – він виглядає, як гігієнічний тампон і дозволяє вносити препарат глибоко в рану.

Тут потрібно чітко зрозуміти різницю – гемостатичні порошки, гранули та подібні препарати – це вироби медичного призначення, зроблені таким чином, щоб люди без спеціальних навиків могли швидко нанести їх на ділянку кровотечі (зовнішнє використання!) і розраховувати на швидкий і помітний ефект. Ті, хто голяться небезпечною бритвою, часто мають гемостатичний камінь під рукою – і це найкращий приклад цієї групи товарів. Бинти, просочені гемостатиком, – це специфічний лікарський засіб, яким досвідчений медик повинен тампонувати рану і потім доставити людину до пункту надання медичної допомоги.

– Уявіть ситуацію – бригада швидкої приїжджає на місце вибуху біля торгового центру, масові ураження скляними уламками, а у вас 3 людини, - каже вчений. - Вони роздали пакети людям, які навіть в стані стресу легко прочитають інструкцію з 3-х пунктів, чітко надруковану на упаковці і збережуть життя собі чи оточенню.

– Гемостатичні бинти, які роблять в Україні – це дуже класна річ, тому що вони теж рятують людей, - продовжує Ростислав Білий. - І ми цими виробниками захоплюємось, вони рятують життя. Але за класифікацією – це вже інший клас препаратів, для виробництва потрібна інша ліцензія, і, наскільки мені відомо, наразі це виробництво - не в Україні. Такі виробничі потужності потрібно неодмінно розвивати заради нашої перемоги. Щодо гемостатичних порошків – це, як правило, метилцелюлоза чи каолін, які менш ефективні, ніж той же Celox на основі гемостатичного хітозану. Останній, до речі, взяла на озброєння ізраїльська армія, медичні аптечки якої – це взагалі окрема тема для розмови.

– А якби була б можливість, чи взялися б ви, крім порошків, випускати ті ж бинти та аплікатори?

– Звісно, я за те, щоб налагодити таке виробництво, та для цього потрібна зацікавленість держави, адже кінцевий споживач – не волонтер/автомобіліст, а тренований військовий медик. А поки до нас звертаються лише волонтери. Можливо, сам би цим не займався, але ми готові ліцензувати наші ноу-хау. Сподівання – щоб у кожного бійця, у кожного автомобіліста були такі препарати в аптечці.

– До речі, а чому ви назвали препарат – Активатор Згортання Крові? Можна ж було створити якийсь бренд…

– От чому таблетки від захитування, так і називаються – таблетки від захитування? Тому, що це препарат здебільшого для дітей, і потрібно, щоб навіть пересічна людина дала за необхідності саме ці таблетки, а не щось інше.

Хоча спочатку науковці пробували придумати різні назви, професійна компанія навіть допомогла нам скласти цілий список із гучних назв. А потім зрозуміли, що все це дурниці. Не потрібні ніякі брендові назви. Препарат має говорити сам за себе. Бо людина на полі бою не повинна розгадувати ребуси. Що потрібно для згортання крові? Правильно, – Активатор Згортання Крові. Всі люди освічені, і знають, що це таке.

– А усілякі бренди – це не наша задача, - каже винахідник. – Наша задача – рятувати людей.

А Укрінформ окремо дає посилання на сайт виробників Активатора Згортання Крові, де можна замовити препарат – і для ЗСУ, і для себе. Хотілося б, щоб і відповідні державні відомства нарешті виявили інтерес до цієї проблеми.

https://www.ukrinform.ua/