Сьогодні, можливо, вже мало хто згадає, як наприкінці лютого, у перші дні повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, в країні закрилося близько 90% аптек. Цей нечуваний досі колапс фармацевтичної системи був пов’язаний із питаннями безпеки співробітників, а також масовим виїздом населення з країни.
Навіть із її відносно безпечних куточків. У березні 65-річна Олена Шиман закрила свою аптеку в центрі Ужгорода та поїхала жити в угорське місто Ньїредьгаза. Але вже у травні їй вдалося впоратися зі страхом, і закарпатська фармацевтка повернулася додому на своє робоче місце. На свій подив вона помітила: «Ліки хоч і здорожчали, але були в наявності. Ажіотажу також не було». Відсутності дефіциту препаратів сприяло щонайменше чотири фактори.
Один із них — не з приємних, решта може бути предметом гордості. Українська фармацевтика вміє тримати удар. Чинник, який врятував галузь від колапсу, але водночас є негативним — швидке скорочення ринку споживання у перші місяці великої війни.
За даними ООН, після подій 24 лютого з України евакуювалися 10,3 млн осіб. Споживачів поменшало, і запаси готової продукції дали можливість закрити потреби тих, хто залишився. Різке зменшення кількості споживачів не є доброю звісткою для виробників у довгостроковій перспективі. За даними профільного видання apteka.ua, у квітні обсяг аптечного продажу впав на третину проти аналогічного періоду минулого року. У травні та червні — на чверть, у липні — «лише» на 12%, що свідчить про поступову стабілізацію. Три чинники, що дали можливість фармацевтам вистояти, а населенню отримувати необхідне лікування, пов’язані зі стійким розвитком галузі на 10−12% на рік за останні 3−5 років напередодні повномасштабної війни. До цих факторів належать такі:
1) великі інвестиції у логістику та власне виробництво, що скоротило залежність від імпорту;
2) попит воєнного часу, який дав вітчизняним фармацевтам можливість проявити себе;
3) попереднє планування відповіді на кризову ситуацію, проведене напередодні 24 лютого 2022 року.
Але тепер і цього буде мало.
«Ми чітко уявляємо, де маємо бути наступного року, — каже Василь Губарець, директор з корпоративних комунікацій фармацевтичної компанії „Дарниця“. — А це натомість передбачає активні інвестиції у виробництво, в інновації, в диджиталізацію і, звісно, в мотивацію та розвиток співробітників».
На початку лютого 2022 року, коли повномасштабне вторгнення росіян ще не почалося, але буквально висіло у повітрі, Володимир Костюк, виконавчий директор компанії «Фармак», із колегами сіли за розробку Business Contingency Plan (плану безперервності бізнесу). У ньому розписано три сценарії можливої ескалації війни. Департаменти продумували альтернативну логістику, створювали екстрені запаси палива та інших ресурсів, зважували ризики і прогнозували втрати. «Але життя виявилося страшнішим за припущення. Стався найгірший із можливих сценаріїв», — каже Володимир Костюк.
Наприклад, у перші дні після вторгнення російських військ в Україну доступ до складів у Калинівці, Макарівський район Київської області, де зберігається основний запас сировини та готової продукції одного з лідерів галузі, компанії «Фармак», був заблокований ворожою технікою і згодом нею ж знищений.
І все-таки вже на початку березня «Фармак», після короткої вимушеної зупинки, запустив своє підприємство з новою силою. За два місяці завод вийшов на довоєнні обсяги виробництва. «Виробників підтримували держоргани. Дозволили використовувати альтернативні субстанції для виробництва ліків, щоб не допустити дефіциту», — наголошує Костюк. До них належать знеболювальні, антитромботичні препарати, противірусні, ліки для серцево-судинної системи.
На довоєнні обсяги виробництва у квітні вийшли й інші гіганти галузі. Фармкомпанія «Дарниця» допомагала дистриб’юторам шукати транспорт і водіїв. Ще у січні-лютому було сформовано достатній запас сировини, що дало можливість «Дарниці» не зупиняти виробництво. У перший місяць війни компанія відрядила на добровільній основі понад 50 своїх співробітників з фармацевтичною освітою на допомогу аптечним мережам. Також компанія відкрила безкоштовний кол-центр, щоб допомагати населенню у пошуках ліків від будь-якого виробника.
У компанії «Артеріум» також розповідають, як співробітники евакуювали частину вже вироблених ліків зі складу під Києвом у західний регіон України та у короткий термін запустили там роботу нового складу. «Незважаючи на ажіотаж на заспокійливі та антистресові ліки у березні, наші препарати були доступні», — каже Оксана Стефанова, керівник служби зв‘язків з громадськістю компанії «Артеріум».
Продажі фармацевтів стабілізувалися, зокрема, і за рахунок військових потреб країни. Так, Василь Губарець каже, що у «Дарниці» на кінець травня ампульне виробництво зросло на 31%, а інфузійне — на 39%. Це ті лікарські форми, які переважно застосовуються для лікування пацієнтів у шпиталях. Також потрібні специфічні препарати, які не мають попиту у мирний час. Наприклад, препарат для захисту в разі застосування хімічної зброї, якого виготовили 3,2 млн доз, що становить три річні довоєнні обсяги. У портфелі компанії також з’явився новий препарат «Калій йодид-125-Дарниця», який необхідно приймати під час атаки ядерною зброєю або у разі радіаційної аварії. Тобто в найгіршому з найгірших сценаріїв сьогоднішньої дійсності. Весь світ бореться з російським агресором, щоб уникнути ядерного розвитку нинішнього воєнного сюжету. Але українські фармацевти не можуть чекати на милість від збожеволілого ворога, відтепер і назавжди їхнє завдання — готуватися до найгіршого, сподіваючись на краще. Наприклад, до неминучого зростання цін на все. На ринку ліків питання їхньої доступності — питання номер один.
У першому півріччі, як йдеться у дослідженні компанії Proxima Research International, середня вартість медпрепаратів зросла на 13%. Це менше, ніж середній рівень інфляції, який, за даними Державної служби статистики, у першому півріччі становив 20%. Пальма сумнівної першості у зростанні цін дісталася овочам і хлібопродуктам, які у січні-червні подорожчали більш ніж на 58% і 24% відповідно. Однак життя без пирогів уявити легше, ніж життя без антибіотиків і знеболювальних. Особливо у воєнний та післявоєнний час.
І фармвиробникам утримати ціни на свою продукцію на довоєнному рівні стає дедалі важче, оскільки на собівартість суттєво впливає її імпортна складова: сировина, допоміжні речовини, первинна упаковка (ампули, флакони тощо). Частка валютних витрат у собівартості ліків у середньому становить 40−60%, але іноді сягає 80%. Фармвиробники стверджують, що з останніх сил стримують зростання цін на ліки, оскільки їх зобов’язує необхідність зберегти доступ населення до медикаментозного лікування. «Незважаючи на всі складнощі з доступом до сировини та логістики, ми дуже довгий час у принципі не підвищували ціни на нашу продукцію. Проте ситуація з цінами може змінитися, оскільки офіційний курс долара значно зріс відносно гривні», — наголошує В. Костюк.
Проте ця медаль має і зворотний бік. Українська фармацевтика і раніше демонструвала світові, що стає дедалі помітнішим гравцем на зовнішніх ринках. 2021 року фармкомпанії продали за кордон ліків на $245 млн, тоді як двома роками раніше — на $184. Девальвація завжди грає на боці експортера. Оскільки виробляєш ти, витрачаючи «слабку» гривню, а продаєш «за міцний долар» або євро.
І зараз, пройшовши випробування війною, коли стресостійкість фармацевтів зміцніла, їхня ринкова гнучкість проявилася повною мірою, а ситуація на ринку стабілізувалася і не віщує дефіцитів, настає час експортувати не лише свою продукцію, а й свій безпрецедентний досвід роботи за воєнного стану.
У «Дарниці» вважають, що надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС найближчими роками є неповторним шансом для фармацевтичної галузі, оскільки цей новий статус передбачає поступову ліквідацію бар'єрів на шляху українських ліків на європейський ринок. Українським виробникам є що запропонувати європейським покупцям.
За прогнозами європейських аналітичних агентств, у найближчі 5−7 років у країнах ЄС зростатиме попит на лікарські засоби для лікування онкології, імунології, серцево-судинних захворювань, нервової системи та метаболізму. До 2026 року за основними терапевтичними напрямами фармацевтичний ринок ЄС збільшиться на 6−9%, а онкології та імунології — на 9−12%. Це більш ніж помітний приріст.
Протягом наступних п’яти років буде випущено до 300 нових препаратів, що значно перевищує середній рівень за останні десятиліття. У неврології з’явиться багато ліків для цілої низки захворювань, включно з новими методами лікування мігрені, рідкісних неврологічних захворювань і хвороб Альцгеймера та Паркінсона. Закінчення першої хвилі вакцинації COVID, яка охопить понад 70% населення ЄС до кінця 2022 року, очікується приблизно за рік, ближче до кінця 2023 року. Збережеться тенденція зростання попиту на лікарські засоби, пов’язані з профілактикою та лікуванням COVID-19. Значно зросте потреба у лікуванні так званого постковідного синдрому.
Український бізнес запропонує європейському ринку якісні генерики — відтворення оригінального препарату, термін патентного захисту якого вже завершився. Сюди входять антибіотики, гормони, вітаміни та інші препарати. Ціни на них у середньому на 30−50% нижчі, ніж на оригінальні ліки.
Але євробар'єри перед українськими фармвиробниками ще високі. Навіть маючи всі сертифікати за міжнародним стандартом GMP, на практиці під час експорту в ЄС вітчизняна фарма стикається навіть не з бар'єром, а з подвійною перешкодою. По-перше, європейські регулятори мають визнати, що виробництво українських компаній відповідає їхнім вимогам GMP. А по-друге, під час розмитнення лікарських засобів кожна партія товару має проходити додатковий лабораторний контроль. Усі ці процедури сприяють зростанню цін і ставлять українців у нерівні умови з іноземними конкурентами. Це той випадок, коли до роботи має долучитися державна машина та профільна дипломатія.
Особливо важлива, каже Губарець із «Дарниці», імплементація процедури взаємного визнання реєстрації ліків (mutual recognition). Це прискорить наш вихід на ринок країн ЄС. Від «фармацевтичного безвізу», додає експерт, виграє не лише сама галузь, а й споживачі, які матимуть доступ до більшої кількості препаратів.
Якщо, а ще точніше, коли країни ЄС розширять наукове співробітництво з українськими виробниками, то всі зможуть брати участь у розробці нових субстанцій при створенні спільних R&D груп з компаніями-лідерами світового фармацевтичного ринку.
На початку війни, коли український світ раптом полетів шкереберть, стало очевидним, що фармацевтика — це така ж важлива стратегічна галузь та опора нацбезпеки, як і військово-промисловий комплекс. Наприкінці липня Кабінет міністрів вніс галузь до переліку пріоритетних для економіки. Це має стимулювати інвестиції у розвиток фармацевтики. Один з інструментів — податкові пільги на R&D, нові технології, локалізацію передових препаратів, держпрограми щодо розвитку, зокрема для збільшення кількості робочих місць, кажуть у «Фармаку».
Рішення чиновників зрозуміле: фармгалузь працює для збереження життів і здоров’я людей. Це найвища цінність у мирний, і тим паче воєнний час. Розгортання роботи таких наукомістких підприємств потребує багато часу — інколи йдеться про роки.
Костюк із «Фармаку» вважає, що «локальний український виробник ліків давно дозрів для великого кроку вперед. І для цього ривка нам необхідно створити такі умови, в яких фармвиробники не боятимуться ризикувати та інвестувати у розвиток і дослідження. Як і їхні потенційні міжнародні партнери, для яких, наприклад, пільги на оподаткування інвестицій у R&D за трансферу нових технологій в Україну будуть серйозним стимулом», — пояснює він.
Оксана Стефанова із компанії «Артеріум» стверджує, що вітчизняним виробникам як ніколи раніше потрібна державна протекція. З огляду на стратегічне значення фармгалузі, ефективно було б запровадити механізми нетарифного обмеження імпорту для товарів, які виробляють в Україні. Така програма забезпечуватиме стратегічну безпеку країни, оскільки дасть можливість знизити ризики у разі обмежень постачання з-за кордону, надасть підтримку вітчизняним виробникам і законодавчо закріпить партнерство між ними та державою. Прикладом такої програми є американський закон Buy American Act, згідно з яким при державних закупівлях віддають перевагу саме товарам американських виробників. Українські фармацевтичні компанії до такої співпраці готові — наприклад, вони можуть забезпечувати близько 70% препаратів Національного переліку основних лікарських засобів із доведеною ефективністю, які держава гарантує населенню безплатно шляхом раціонального використання держбюджету.
Обсяг одного лише європейського ринку ліків колосальний і наближається до $300 млрд. Синергія від взаємного проникнення фармацевтичних технологій та інвестицій у галузь ще не піддається вимірам, але вже обіцяє прориви у науковому та діловому середовищі. Наслідки вторгнення російської армії в Україну демонструють, що без просунутої фармацевтики, можливо, й можна виграти битву, але не можна виграти війну. Та й у мирний час ця формула працює, тобто потребує щоденного взаємного припливу сил самої транснаціональної галузі. «Дуже сподіваюся, що й наша невелика аптека у центрі Ужгорода відчує цей взаємний приплив сил», — мріє фармацевт Шиман. Про це і йтиметься у наступній статті із серії матеріалів, присвячених українській індустрії виробництва медичних препаратів.