Українські фармвиробники проходять випробування на міцність – війною і новими викликами у зв’язку з перспективою вступу України до ЄС. Чи можуть вони розраховувати на підтримку держави? Що задля цього робить МОЗ? І якими бачить перспективи вітчизняної фарми?
Про це – розмова із першим заступником Міністра охорони здоров’я України Олександром КОМАРІДОЮ.
В умовах війни українська фарма показала себе з найкращого боку — відвантаження ліків не припинялося ні на день. Більшість заводів одразу після початку війни почали забезпечувати поранених усім необхідним.
У перші місяці після початку війни ситуація з ліками в Україні була вкрай складною. Чи вдалося усунути «лихоманку» ринку і чи не з’явилося на ньому нових проблем?
– Враховуючи те, що в Україні триває війна, проблеми існують. Але якщо порівнювати ситуацію станом на зараз і наприкінці лютого-на початку березня, то бачимо величезну різницю. Наразі практично немає дефіциту по жодній групі лікарських засобів.
Відбулися зміни в логістиці – десь вони незначні, а десь і суттєві. Вітчизняні ліки виробляються і постачаються до закладів охорони здоров’я і аптек.
Так само не призупинилося ввезення лікарських засобів іноземного виробництва, у звичному режимі проходять митні процедури, контроль якості, розподіл ліків по аптеках і лікарнях. МОЗ намагається відстежувати потенційні загрози щодо дефіциту лікарських засобів. Коли бачимо, що він може виникнути в тій чи іншій групі, одразу звертаємось до виробника чи імпортера, щоб посилити виробництво або постачання цих ліків до України. Якщо в торговій мережі немає певного препарату, але є кілька його генеричних замінників, ми не вважаємо, що виникла проблема з його доступністю. Адже ми говоримо не про торгові, а про міжнародні непатентовані назви препаратів.
Чи означає «зникнення» з ринку певних препаратів те, що постачальники не виконують своїх зобов’язань?
– Ні, це не так. Відсутність тих чи інших препаратів зазвичай пов’язана або зі збоями на виробництві, або із логістичною затримкою. Це фактори, на які в нинішніх умовах важко вплинути. Навпаки, ми маємо подякувати всім, хто постачає лікарські засоби в Україну, бо спільними зусиллями ми зробили так, що українці мають доступ до необхідного лікування. А зараз це найважливіше.
Дехто висловлює занепокоєність тим, що з офіційною забороною обігу препаратів, які хоча б частково виробляються на території РФ та Білорусі, наші пацієнти ризикують втратити доступ до необхідних ліків.
– Основна мета згаданих законодавчих змін – зменшення сплати податків у Росії та Білорусі, які потім конвертуються у ракети, що летять на наші міста та села. При цьому МОЗ жодним чином не обмежить доступ українців до життєво необхідних лікарських засобів.
Але якщо якась фармкомпанія, прикриваючись необхідністю постачання життєво необхідних ліків населенню РФ, насправді продовжує там виробництво генеричних ліків, які можна замінити засобами від інших виробників, то це слід трактувати зовсім інакше. І якщо ми відстежимо присутність такої компанії та її продукції в Україні, то маємо повне право обмежити обіг її продукції на нашій території.
Та це не стосуватиметься інноваційних ліків, імунобіологічних препаратів, вакцин, препаратів крові та деяких інших (прекваліфікованих ВООЗ). Тому ми впевнені, що українці не залишаться без важливих для них ліків – МОЗ зацікавлене в максимально широкому доступі пацієнтів до сучасної терапії.
За якими критеріями визначатимуться виробники, чиї ліки підпадуть під такі санкції?
– Вони прописані у проєкті відповідного наказу МОЗ, який вже пройшов широке експертне обговорення. До нього було подано дуже багато пропозицій, деякі з них враховані. Зараз наказ допрацьовано, документ перебуває на фінальній стадії проходження і вже найближчим часом очікуємо його підписання та юстування.
Яка нині частка ліків у держзакупівлях належить національним фармвиробникам?
– Обчислити її зараз досить складно. По-перше, держзакупівлі проводяться за кошти бюджетів різних рівнів: централізовано, в регіонах, безпосередньо закладами охорони здоров’я. По-друге, було спрощено законодавство у сфері публічних закупівель на період воєнного стану, тож звіти дозволено публікувати після його закінчення, і багато хто цим дозволом скористався.
Однак за допомогою електронних інструментів ми отримуємо дані і, проаналізувавши їх бачимо, що в цілому частка національної фарми на ринку України нині значно більша, ніж станом на 24 лютого. До того ж вона й надалі збільшується, що є хорошим знаком для української економіки.
Чим підтримує держава національних виробників під час війни?
– Першочерговий крок у цьому напрямку — зробити так, щоб відсоток українських лікарських засобів в обігу постійно збільшувався. В умовах війни українська фарма показала себе з найкращого боку — відвантаження ліків не припинялося ні на день. Більшість заводів одразу після початку війни почали забезпечувати поранених усім необхідним.
Тож держава зі свого боку намагається всіляко підтримати національного виробника. МОЗ зверталося з офіційними листами до структурних підрозділів з питань охорони здоров’я в регіонах з проханням збільшити закупівлю вітчизняних лікарських засобів порівняно з іноземними. Тому, що це не тільки дає змогу забезпечити широке коло пацієнтів необхідними препаратами, а й допомагає вітчизняній економіці.
Також Міністерство підготувало зміни до нормативно-правових актів щодо пріоритезації закупівель вітчизняних лікарських засобів. Їх вже подано до Мінекономіки.
Чи не докоряють іноземні компанії, що така пріоритезація — політично вмотивована і не зовсім відповідає ринковим правилам конкуренції?
– Насправді в усіх іноземних компаніях працюють українці, всі розуміють нинішню ситуацію в державі, і ми робимо спільну справу для України, наближаючи подібними кроками її перемогу у війні. Тож жодних закидів чи критики немає, до того ж ми все робимо абсолютно прозоро, і це правильні кроки.
Вітчизняні виробники також зацікавлені у виході на міжнародний ринок, чи готові допомогти їм?
– Безперечно. Намагаємося робити для цього все можливе. Зокрема, під час зустрічі з керівництвом ВООЗ ми озвучили прохання спростити умови прекваліфікації для препаратів українських виробників.
Зараз проводимо з ВООЗ активні перемовини щодо того, як допомогти українським виробникам вийти на іноземні ринки, де власне й необхідна прекваліфікаціїя ВООЗ.
Інший шлях — ми активно комунікуємо з іноземними державами, їхніми міністерствами та фармкомпаніями, які займаються експортом ліків або планують це робити, щоб, з одного боку, краще розуміти, якого сприяння вони потребують, з іншого — надати їм вичерпну інформацію щодо змін. Зокрема, Україна частково розблокувала експорт препаратів крові, який був призупинений на початку війни (зараз у нашій державі вже є достатній запас таких препаратів і для внутрішніх потреб, і для зовнішнього ринку).
Тож наразі експортні контракти виконуються, ми допомагаємо фармкомпаніям з необхідними нормативно-правовими актами, які спрощують отримання дозволів на експорт.
Також допомагаємо в координації експертної діяльності, оскільки змінилися ланцюги вивезення лікарських засобів з України, вони значно ускладнилися через блокування морських портів, авіаперевезень тощо.
Активно комунікуємо з компаніями щодо пошуку нових ринків, виходимо на посольства та міністерства закордонних справ держав, у ринку яких зацікавлені наші фармвиробники, аби вони могли налагодити експорт своєї продукції.